Ми логіку закличемо у поміч. До 66-річчя створення УПА

Ми логіку закличемо у поміч. До 66-річчя створення УПА

ВО "Свобода"

Особисто мене ніщо так сильно не засмучує у спілкуванні з іншими людьми, як непробивна стіна свідомого несприйняття чужої думки.

Чи не найяскравішою ілюстрацією цього є негативне ставлення великої частини українського суспільства до воїнів ОУН-УПА.

Нажаль організувати плідний діалог з цього питання досить важко тож ми спробуємо вдатися до логіки речей і логічно розібратися в цьому питанні.

Судіть самі . Сьогодні вже ніхто не сміє заперечувати (навіть самі комуністи), що Йосиф Сталін був кривавим диктатором, який знищив десятки мільйонів ні в чому не винних людей. Тобто, сталінський режим - це незаперечне зло. Тоді чому ті хто чинив спротив цьому злу, а не йшов мовчки, як худоба на забій - оголошуються злочинцями. Де логіка? Далі.

Нам весь час говорять про якісь страшні злочини воїнів ОУН-УПА проти мирного населення. Але збройна боротьба ОУН-УПА велась переважно в західній Україні. Тобто за логікою всі свої страшні злочини вони здійснювали саме там. Чому ж тоді саме в західних областях України цих "катів" власного народу, шанують як героїв? Невже нащадки закатованих та розстріляних бандерівцями мирних жителів славили б їх та ставили їм "на кожному кроці" пам'ятники? І як взагалі бандерівці могли вести свою боротьбу на протязі, майже, двадцяти років без всебічної та щирої підтримки місцевого населення яке визнавало ОУН-УПА як власних захисників та борців за волю України?

Іншою тезою у звинуваченні ОУН-УПА є співпраця з фашисткою Німеччиною. Так, подекуди, війська Гітлера зустрічали хлібом-сіллю ( до речі це було досить поширеним явищем і в Росії) але перед цим так само зустрічали і Сталіна! Така вже доля була в України - весь час бути під "кимось". Сталін визволив західних українців від поляків, але виявився ще гіршим від них, тому українці з надією зустрічали німців. Але ніякі окупанти не можуть бути хорошими і тому досить швидко настав момент коли УПА була змушена воювати проти всіх відстоюючи перед усім право українців на власну державу. Це були люди, які чудово розуміли, що їхня перемога неможлива, але почуття гідності та любові до Батьківщини не залишала їм нічого іншого як мужньо боротися та героїчно загинути таким був фінал переважної більшості борців за волю України.

Основним бажанням та прагненням українців на протязі багатьох століть було прагнення до волі, свободи та справедливості як гаранта на втілення основних людських прав та гідного життя. Тому невизнання людей що боролись за волю України є: або вершиною невігластва, або цілеспрямованою боротьбою проти існування Незалежної Української держави, з метою дискримінації самої ідеї боротьби за незалежність а отже і за краще та справедливе життя. Заперечивши справедливий характер боротьби ОУН-УПА, наступним кроком "борцы за справедливость" заперечать існування української мови, культури, а потім і самого українського народу.

Член ВО "Свобода" Юрій Кирилюк